Православный родительский комитет

Ювенальная юстиция — это болевая точка нашего общества. С одной стороны, обеспокоенная родительская общественность активно протестует против введения в России ювенальной юстиции. С другой стороны, официальные лица и различные детозащитные организации утверждают, что бояться, в общем-то, нечего. Основная масса граждан не знает, что и думать. То ли ювенальная юстиция — очередная страшилка психически неуравновешенных активистов, то ли — часть мировой юридической практики и не выходит за рамки обыкновенного порядка вещей.

Попытаемся в очередной раз прояснить, о чём идёт речь.

Читать далее

Лутковській Валерії Володимирівні

Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини

вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008

ЗВЕРНЕННЯ

В порядку Закону України «Про звернення громадян»,

Закону України «Про об’єднання громадян»

 У зв’язку із надходженням численних звернень громадян – членів громадської організації «Всеукраїнський батьківський комітет України» про факти масових відвідувань соціальними працівниками, працівниками служб у справах дітей сімей, у тому числі тих, які не перебувають на обліку в якості таких, що перебувають в складних життєвих обставинах, просимо надати письмове роз’яснення із питання обсягу прав та компетенції соціальних працівників, працівників служби у справах дітей, зокрема стосовно наступних питань: Читать далее

Костенку Павлу Івановичу

Голові комітету Верховної Ради України

з питань сім`ї, молодіжної політики, спорту та туризму

ЗВЕРНЕННЯ

В порядку Закону України «Про звернення громадян»,

Закону України «Про об’єднання громадян»

 У зв’язку із надходженням численних звернень громадян – членів громадської організації «Всеукраїнський батьківський комітет України» про факти масових відвідувань соціальними працівниками, працівниками служб у справах дітей сімей, у тому числі тих, які не перебувають на обліку в якості таких, що перебувають в складних життєвих обставинах, просимо надати письмове роз’яснення із питання обсягу прав та компетенції соціальних працівників, працівників служби у справах дітей, зокрема стосовно наступних питань: Читать далее

Тігіпку Сергію Леонідовичу

Міністру соціальної політики України

ЗВЕРНЕННЯ

В порядку Закону України «Про звернення громадян»,

Закону України «Про об’єднання громадян»

 У зв’язку із надходженням численних звернень громадян – членів громадської організації «Всеукраїнський батьківський комітет України» про факти масових відвідувань соціальними працівниками, працівниками служб у справах дітей сімей, у тому числі тих, які не перебувають на обліку в якості таких, що перебувають в складних життєвих обставинах, просимо надати письмове роз’яснення із питання обсягу прав та компетенції соціальних працівників, працівників служби у справах дітей, зокрема стосовно наступних питань: Читать далее

Предлагаем к просмотру вторую часть выступлений 1 дня Всеукраинского Родительского Форума.
Общая продолжительность — 2 ч. 31 мин.

Чтобы выбрать нужное выступление перед просмотром нажмите на строку «Плейлист» внизу видеокадра (или при проигрывании видео — на серый прямоугольник с черным треугольником посередине). Читать далее

Уважаемые педагоги!

В ответ на многочисленные обращения родителей и общественных  организаций  по поводу содержания проекта «Школа против СПИДа. Профилактика рискованного  поведения»» авторов Воронцовой Т. В. и Пономаренко В. С. ВОО «Родительский комитет Украины» провел его рецензирование с привлечением специалистов различных направлений (список рецензентов прилагается). Результаты работы показали, что проект выполнен непрофессионально и несет в себе угрозу физическому и психическому здоровью подростков. В нем проводятся идеи, направленные на разрушение духовно-нравственных, семейных ценностей, а так же  дискредитирующие учителей и родителей (выводы прилагаются). Нельзя оставить без внимания тот факт, что Воронцова Т. В. и Пономаренко В. С.  не имеют ни педагогического образования, ни опыта работы в школе,  а также не указали  данные о рецензентах своего проекта. Постраничный разбор представлен ниже.

Учитывая вышеизложенное, просим Вас,  при решении вопроса о выборе факультативных занятий  в вашем учебном заведении, учесть мнение ВОО «Родительский комитет Украины» о недопустимости использования данного проекта в образовательном процессе.

ВЫВОДЫ:

1. Общий текстологический, социологический и педагогический анализ-исследование проекта «Школа против СПИДа» авторов Воронцовой Т. В. и Пономаренко В. С. позволяет с большой долей вероятности предположить, что его идеология разработана за пределами Украины, или, что также возможно, при сильном влиянии западных педагогических технологий, весьма далеких от отечественных социальных реалий. Аналогичные проекты в свое время были апробированы и отвергнуты Российской академией педагогических наук.  В реализации проекта, как следует из самого текста, участвуют  зарубежные организации, в том числе фонд GTZ (GIZ), контролируемый правительством ФРГ, и международный благотворительный фонд «Международный Альянс по ВИЧ/СПИДу», который помимо этого, активно поддерживает украинское ЛГБТ движение.

2. Представленные в проекте доводы о его эффективности носят ненаучный характер. В то же время, анализ результатов внедрения подобных проектов в США и России показал, что при их реализации возрастает количество подростковых беременностей, заболеваний, передающихся половым путем, преступлений на сексуальной почве.

3. Из проекта сознательно изъята морально-нравственная составляющая, что подменило половое воспитание, которое, по утверждению В.А.Сухомлинского, важно рассматривать как часть нравственного, на сексуальное просвещение.

4. В соответствии с  «Европейским планом по ВИЧ/СПИДу на 2012-2015гг.», программы профилактики должны быть направлены на группы повышенного риска, а именно на: наркоманов и их половых партнеров, гомосексуалистов, проституток, трансгендерных лиц, заключенных и мигрантов. Вовлечение же в них всех, без исключения,  подростков пубертатного возраста, что реализуется в  проекте «Школа против СПИДа», на сегодняшний день представляется ошибочным.

5. При рассмотрении вопросов о способах защиты от ВИЧ-инфекции использован метод лингвистического давления (нейролингвистического программирования), формирующий «контрацептивное мышление», в ущерб пропаганде воздержанию до брака и супружеской верности.

6. Представленная информация об уровне надежности презервативов носит необъективный характер, направлена на укрепление мифа о «презервативной безопасности» и не учитывает последние научные данные в этом  вопросу.

7. Манипулирование терминологией привело к замене слов, несущих в себе общественное осуждение, на нейтральные, или даже романтические. Так наркоманы, проститутки, гомосексуалисты и распутники названы потребителями инъекционных наркотиков, работниками секс-бизнеса, мужчинами имеющими секс с мужчинами и лицами повышенной половой активности, что автоматически нивелировало нравственную оценку данных явлений.

8. Одной из целей реализуемого проекта — есть обучение методике преодоление стыда, являющегося одним из существенных показателей нравственности, что может привести к искусственной инвалидизации психики ребенка.

9. Методика проведения тренингов представлена крайне непрофессионально. Сами тренинги рассматриваются как некая «технология», хотя мозговые штурмы, написание сценариев, ролевые игры и вхождение в какой-либо образ дают право говорить о манипулировании сознанием подростков. Опасным представляется обязательное исполнение каждым учеником ролей конфликтогена, соблазнителя, наркодиллера. Отсутствует учет интравертности и экстравертности подростков, процедура выхода из тренинга носит массовый и непрофессиональный характер.

10. В силу серьезного психологического влияния на учеников к проведению тренинга могут быть допущены только профессиональные психологи, а не так называемые «педагоги-тренеры», прошедшие кратковременную подготовку, и уж никак не подростки-ровесники, привлекаемые в рамках методики «равный-равному».

11. Провокационной представляется информация о возможности выходе из стресса с помощью сигарет, пива и вина, а так же раздел, посвященный анализу «мифов и фактов» о наркотиках.

12. Рекомендация общаться учителю с учениками на «ты» приведет к снижению его авторитета. Недопустимым является постановка перед учениками вопросов о возможном физическом, или сексуальном насилии со стороны учителей.

 13. Ряд положений проекта напрямую дискредитирует родителей. Вопросы: «не подвергались ли вы сексуальному насилию со стороны отца, или матери», «предлагали ли вам наркотики отец, или мать» находятся за гранью морали. Утверждение о том, что родители являются «источником стихийного формирования жизненных ценностей», и подросток «не должен допускать этого» – есть не что иное, как призыв к неподчинению и направлено на разрушение внутрисемейных связей.

14. Предоставление ученикам информации о «Клиниках дружественных для молодежи», в которых предоставляются анонимные услуги, связанные с лечением венерических заболеваний, и прерыванием беременности, нарушает первоочередное право родителей на физическое и психическое воспитание своих детей и, соответственно, делает невозможным контроль за вмешательством в эти процессы других лиц.

15. Недопустимым является представление аборта, как способа выхода из затруднительной ситуации, поскольку аборт является, прежде всего, убийством собственного ребенка. За основу в данном вопросе должна приниматься резолюция Сан-Хосе, защищающая право ребенка на жизнь уже с момента его зачатия.

16. В период формирования личности подростков неправильно говорить о беременности только в контексте «нежелательной», как одной, наряду со СПИДом, из величайших угроз здоровью. В условиях демографического кризиса учащихся важно ориентировать на создание семьи и рождение детей. В проекте «Школа против СПИДа» рождение ребенка представлено как цепь материальных, физических и эмоциональных затрат, что делает сам процесс деторождения крайне непривлекательным. Кроме того, ученикам дают элементы планирования семьи, основной целью которого является именно снижение рождаемости.

17. Внутри текста существуют противоречия — на одни и те же вопросы, в разных разделах, даются противоположные по смыслу ответы.

18. Привязка к проекту раздела «Пол и гендер» является искусственной. В вопросе гендерного равенства использован феминистский подход, который кардинально пересматривает как роль женщины в семье, так и сам процесс деторождения, что противоречит статье 29 «Конвенции о правах ребенка», дающей ему право воспитания на традициях своего народа. В силу сложности и неоднозначности не целесообразно рассматривать теорию гендера в рамках общеобразовательного процесса в средней школе вообще.

19. Утверждение о том, что «хранение девственности до первой брачной ночи» есть опасный гендерный стереотип направлено на уничтожение нравственных основ нашего общества и навязывает нам европейскую модель полового воспитания.

20. Ряд представленных картинок носит эротический и провокационный характер, а так же является скрытой рекламой алкоголя и наркотиков.

21. Чрезмерно большое количество информации сексуального характера и непосредственное участие подростков в ее анализе порождает опасность раннего сексуального старта, что автоматически создаст угрозу их физическому и психическому здоровью.

22. Польза от внедрения данного проекта является сомнительной, а вред очевидным.

 СПИСОК  РЕЦЕНЗЕНТІВ:

  1. Зязюн І.А.  Директор  інституту педагогічної освіти і освіти дорослих, доктор філософських наук, професор, академік АПН України, заслужений робітник  вищої  школи УРСР.
  2. Старіков И.М. Доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри психології  Миколаївського національного університету ім. В.А.Сухомлинського,  почесний доктор НАПН України, академік Російської Академії Освіти.
  3. Медвєдєва І.Я.  Член Правління Російського дитячого фонду, член Союзу письменників Росії, дитячий психолог.
  4. Хайруліна В.М.  Член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, директор Українського коледжу ім. В.О.Сухомлинського.
  5. Щербак О.І. Член-кореспондент НАПН України, директор Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А.Макаренко.
  6. Лактіонова Г.М. Доктор педагогічних наук, заслужений працівник освіти України,  ст.. науковий співробітник інституту педагогічної  освіти і освіти дорослих  НАПН України.
  7. Савостьянова М.В. Доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії та соціально-гуманітарних  дисциплін Європейського університету  (г. Київ).
  8. Грицай Ю.О.  Член-кореспондент Академії педагогічних і соціальних наук (Москва), кандидат педагогічних наук, професор кафедри фізичного виховання та здоров’я Миколаївського національного університету ім. В.А.Сухомлинського.
  9. Колективний відгук:  Національній гірничій  університет, Дніпропетровський національний університет, Національна металургійна академія України, Український державній хіміко-технологічний університет,  Дніпропетровський аграрній університет, Придніпровська державна академія будівництва  та архітектури.
  10. Архимандрит Феогност (Пушков),  кандидат богословських наук
  11. Шимановський М.М.  Кандидат  педагогічних наук, ст. науковий співробітник  інституту професійно-технічної  освіти НАПН України.
  12. Николаєва Т.Г. професор, науковий керівник Центру здорового способу життя Інституту гуманітарних проблем Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет»
  13. Гридковець Л.М. Кандидат  психологічних наук, завідувач кафедри психології  та педагогіки Київського  інституту бізнесу та технологій.
  14. Бобіна О.В. Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних наук  Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
  15. Філіпова Н.М. Кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної лінгвістики Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.
  16. Мамешина О.С. Кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології ПСІ КСУ.
  17. Манжар В.В., бакалавр богословських наук, кандидат фізико-математичних наук
  18. Лагошняк С.В. заслужена артистка України, артистка Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.
  19. Коломієць Л.С.  В.о. головного лікаря Миколаївського обласного центру профілактики та лікування хворих на СНІД.
  20. Вичалковський А.Ф. Врач-педіатр.

Скачать критические замечания к проекту

 

 

Вариант Проекта документа «Позиция Русской Православной Церкви по ювенальной юстиции» …

На сайте Патриархии размещён Проект документа «Позиция Русской Православной Церкви по ювенальной юстиции» с призывом всем желающим оставлять свои комментарии.

Безусловно, это — уникальная возможность обратиться к авторитету Русской Православной Церкви для того, чтобы защитить семью в России, и поэтому принять участие в соборном составлении такого документа крайне важно для любого гражданина страны.

Читать далее

Про примусову сексуальну освіту дітей у Німеччині й катастрофічні наслідки навчення дітей мастурбації в дитячих садках – розмова з соціологом Габріеле Кубі.

— У своїй книжці «Гендерна революція. Нова ідеологія сексуальності» Ви пишете про «диктатуру сексу» і про кінець християнства в Європі як наслідок цієї диктатури. Чи це не надто сильно сказано?

 

– Сьогодні кожен може все. З ким хоче і як хоче. Християн змушують мовчати на тему сексу, бо законодавство у країнах Європи і США скероване проти нашого бачення цієї сфери. Я вже не кажу про контрацепцію чи аборти, але нам не можна, наприклад, голосно протестувати проти гомосексуалізму, бо 1973 року американське товариство психіатрів оголосило світові, що це не хвороба. І почалося! Несподівано всі люди нетрадиційної статевої орієнтації відчули, що їх дискримінують гетеросексуальні пари і Церква. Вони вимагають усиновлення дітей. Секс став божком, викривлено його сенс і красу.

Звідки взялися ці тенденції?

– Треба відступити назад, у 1968 рік. То початок сексуальної революції. Покоління-68 сьогодні сидить у європейських інституціях, утворює владну еліту цього світу. Сексуальна революція триває під криптонімом гендерної політики. Прикриваючись боротьбою за рівноправність, чоловіка зрівнюють із жінкою, стираючи різниці статевості. Аборти зросли до рангу прав людини, порнографія стала нормою. Постійно чуємо про сексуальні зловживання щодо дітей: у 1990-х роках у Німеччині, наприклад, розкрито близько 15-20 тисяч таких випадків.

Дослідження, проведені Німецьким молодіжним інститутом (Deutschen Jugendinstitut), показали, що діти й молодь щораз то більше сексуальних зловживань здійснюють щодо своїх ровесників. Молодь від 14 до 16 року життя скоює сексуальні злочини щодо дітей! І все це – наслідки навчання молодих, коротко кажучи, сексу, на обов’язкових заняттях ще в дитячому садку.

Як то у садку?

– Сексуальна освіта у Німеччині є обов’язковою починаючи з дитсадків. Існує конкретна програма, є підручники, підготовлені «спеціалістами» від ігор. Наприклад, гра «у лікаря». Обстежуються спеціальні ляльки зі статевими органами, а також іде демонстрація на власному тілі.

У США за такі ігри саджають у в’язницю…

– У нас це елемент сексуальної освіти. Малечу навчають анатомії статевих органів, а також що їх не обов’язково використовувати для прокреації, можна і для заспокоєння своїх сексуальних потреб. Міністерство освіти недавно видало книжечку «Букварик малого тіла. Словничок для дівчаток і хлопчиків». Він розміром 7х7 см, отже, вміститься у дитячій руці. І все дуже весело й кольорово. І цитата – наперед перепрошую, якщо вона порушує межі пристойності: «Торкатися яєчок може бути приємним і гарним», «Клітор знаходиться спереду, поміж малими статевими губами. Доторки до клітора можуть принести багато приємного», або ж «Презервативи можна купити різних кольорів, розмірів і смакових уподобань. Завдяки ним можна запобігти вагітності, уникнути зараження хворобами». До цього тексту маємо ілюстрацію – малюнок ерегованого пеніса. І остання цитата: «Бути лесбійкою для багатьох людей незвично, але це повністю нормально. Як можна хотіти шоколаду, так само жінки та чоловіки можуть хотіти сексу з самим собою». Гра «в лесбійки» є нормальною для німецьких дитсадків. Не в усіх садочках це застосовується, але є така течія: дітей розставляють по кутках, кажуть їм обніматися і навчають мастурбації.

Малих дітей? Ви розповідаєте казочки!

– Така дійсність у моїй країні.

Я би свою дитину не віддала до такого садочка! Або вже принаймні не на заняття з сексуальної освіти.

– І потрапили б до в’язниці.

За що? Що захищаю свою дитину від гвалтування її психіки? Але ж батьки відповідають за своїх дітей!

– Не до кінця. Конституція Німеччини таки каже, що «турбота про дітей та їх виховання – це природні права батьків та їхній першорядний обов’язок» (ст.6); але, наприклад, 1986 року баварський Адміністративний суд вирішив, що конституційне право батьків на виховання їхніх дітей обмежується загальною шкільною повинністю. А міністерство освіти впровадило до програми шкіл і дитсадків сексуальну освіту. Отже, вона обов’язкова. Німеччина – це єдина країна Європи, де домашнє навчання заборонене. Був у нас такий гучний випадок 2006 року, сім’ї Плетт. Вони навчали дітей удома, протестували проти програми сексуальної освіти. Поліція вдерлася до їхньої домівки, матір арештовано, батькові з дітьми вдалося втекти в Австрію.

Але чому в сексуальну освіту включено дошкільнят?

– Вони посилаються на антропологію: діти – створіння сексуальні від народження, і мають потребу сексуального заспокоєння та право на це. І батьки й вихователі мають це підтримувати, бо сексуальна активність дитини від віку немовляти є ознакою здорового психосексуального розвитку.

Це ідіотизм. Я б на таку державу до суду подала.

– У Німеччині кілька відважних думали так само, навіть подали позови у Європейський трибунал прав людини. Всі позови батьків про звільнення від нав’язаних занять сексуальної освіти відкинено, навіть і ті, що були мотивовані вірою та переконаннями. Коли батьки – кількадесят таких випадків було за останнє десятиріччя – пробували не посилати дітей на такі заняття, їх карали штрафами, були також і випадки позбавлення їх прав опіки над дітьми і кара обмеження свободи.

А що на це все – організації з захисту прав дитини?

– Нічого. Бо німецькі програми і законодавство не зі стелі взяті. Вони базуються на провідних програмах світу. Ви не читали «Стандарти сексуального виховання у Європі», підготовлені ВООЗ? Наприклад, для вікової межі від 0 до 4 років ця освіта, згідно з ВООЗ, має зосереджуватися довкола питання «Що дає приємність? Моє тіло належить мені». Від 4 до 6 років головною стає тема «Мастурбація в ранньому дитинстві. Одностатеві стосунки. Різні концепції сім’ї. Розмова на сексуальні теми». Діти до 9 року життя мають уже знати все про самостимуляцію, стосунки і контрацепцію. До 15 року життя діти вже знають, що таке гендерна політика і біологічна стать. В їхню свідомість уже вписано, що захист від зараження вірусом СНІД і хворобою ВІЛ – це використання презервативів і заняття анальним сексом, а також мастурбація. Як бачите, у програмі ВООЗ немає жодного пункту про родину! Зате там є список організацій, які у Європі та США провадять «сексуальну освіту» і її моніторинг. А організації, чиїм обов’язком нібито є захист прав дитини, кажуть: «Дитина має право на сексуальне заспокоєння. Ми не можемо обмежувати ці потреби».

Що на це німецька Церква?

– На жаль, цю боротьбу програно. Спроби були, але тепер уже ніхто нічого не робить. Підручники з сексуальної освіти для дитсадків і початкової школи затвердило не тільки міністерство освіти і здоров’я, але й Католицька Церква Німеччини. Це все ще відлуння сумнозвісної «декларації з Кенінгштайну» 1968 року. Німецька Церква сказала в ній своє «ні» енцикліці Папи Павла VI «Humanae vitae» – «ні» забороні використовувати презервативи. Це відгукується нашим єпископам досі, що не мали сил стати на захист життя. Тому тепер складно говорити про радикалізм і єдність у питанні сексуальної освіти. Сценарій дій виглядав так, що спершу програма сексуальної освіти здавалася прородинною і врівноваженою. Але, згідно з принципом «дай їм палець – відкусять руку», швидко справа дійшла до розмиття принципів.

Більшість батьків просто не знають, як підійти до таких розмов із дитиною.

– Обережно і з любов’ю. Обов’язково – вдома. Час такої розмови дитина визначить сама. Ніщо не повинно бути нав’язане силоміць. Освітні програми у Німеччині, або ті, вигадані ВООЗ, не чекають, коли дитина спитає. Вони просто-таки гвалтують невинну свідомість малюка, відбирають у нього дитинство і нищать природне почуття сорому. А сором долається тільки в інтимному любовному зв’язку, гідному, зрілому, а не через доторкання до пластикових статевих органів чи натягування презерватива на банан. Навіть Зигмунд Фрейд вважав, що сексуалізація дітей завдасть самої лише шкоди у вихованні. Медицина це підтверджує: рівень статевих гормонів високий тільки упродовж двох місяців після народження, потім він спадає аж до періоду статевого дозрівання. Насильницьке розбудження і стимулювання статевого потягу в дитинстві провадить до розладів особистості. Діти мають право бути дітьми.

Joanna Bątkiewicz-Brożek, Gość Niedzielny

http://gender-club.info/

На жаль, вимушені констатувати, що під тиском ЄС та інших західних структур, ювенальна юстиція в Україні все глибше запускає свої коріння. Літом 2012 вийшло розпорядження Віце-прем’єр-міністра С.Тігіпка про прийняття на роботу 12000 соціальних працівників, які вже сьогодні ходять по домівках і збирають відомості про сім’ї. У народі їх назвали «соцполіцаї», тому що вони вишукують проблеми, випитують умови проживання, доходи та іншу конфіденційну інформацію, на основі якої потім можна буде пред’явити претензії до сім’ї. У жовтні 2012 на Форумі сім’ї С.Тігіпко заявив, що планується збільшити кількість соцпрацівників майже до 46.000(!), щоб вони «досліджували кожну родину»! Тобто в планах ювенальних служб зробити кожну сім’ю, у якої є діти, підконтрольною та підзвітною ювенальним органам. Читать далее

На жаль, вимушені констатувати, що під тиском ЄС та інших західних структур, ювенальна юстиція в Україні все глибше запускає свої коріння. Літом 2012 вийшло розпорядження Віце-прем’єр-міністра С.Тігіпка про прийняття на роботу 12000 соціальних працівників, які вже сьогодні ходять по домівках і збирають відомості про сім’ї. У народі їх назвали «соцполіцаї», тому що вони вишукують проблеми, випитують умови проживання, доходи та іншу конфіденційну інформацію, на основі якої потім можна буде пред’явити претензії до сім’ї. У жовтні 2012 на Форумі сім’ї С.Тігіпко заявив, що планується збільшити кількість соцпрацівників майже до 46.000(!), щоб вони «досліджували кожну родину»! Тобто в планах ювенальних служб зробити кожну сім’ю, у якої є діти, підконтрольною та підзвітною ювенальним органам.

Хоча багато батьків знайомі з цією проблемою, але все ж таки переважна більшість наших громадян все ще не усвідомлюють, що відбувається. Багато з цього приводу питають: «А хіба закон про ювенальну юстицію прийнятий?» Але мова йде не про один закон, а про цілу систему, яка пронизує усі державні відомства, які працюють з дітьми, у тому числі школи, лікарні та дитсадки. Саме через них ювенальні служби найчастіше отримують сигнал про те, що сім’ї можна пред’явити претензії.

Але давайте простежимо за процесом введення ювенальної юстиції спочатку. Як тільки після проголошення незалежності іноземні структури отримали вплив в Україні, однією з перших вимог було введення ювенальної юстиції. Наші діти завжди були дуже талановитими і красивими, тому міжнародні структури дуже зацікавлені в їх безперервному потоці за кордон. Багато хто запитує: «Кому вони там потрібні?» Але досить згадати хоч би мільйон американських гомосексуалістів, які, як відомо, самі не розмножуються. А практика вилучення дітей у нормальних сімей і передача в одностатеві — це дуже поширене явище за кордоном. Є і інші замовники наших дітей, тому потік українських дітей за кордон збільшується.

Таким чином, ще при президентові Л.Кучмі був ухвалений ювенальний закон «Про попередження насильства в сім’ї».

Ще раніше на законодавчому рівні була прийнята підміна понять захисту самої дитини на захист так званих «прав дитини». Якщо раніше держава захищала саму дитину, то тепер через це лукаве формулювання захищає його абстрактні права, хоча на практиці це завжди йде на шкоду самій дитині. Наприклад, захист «прав дитини» в широковідомих випадках жорстокого вилучення дітей у родин в Фінляндії та Норвегії обернулося серйозними психічними травмами в усіх дітей.

Тому насправді ніяких прав дітей ювенальна юстиція не захищає ні в якому випадку. Навпаки, реальні серйозні проблеми, що стосуються дітей ігноруються: зубожіння батьків, нестача дитячих садків, відсутність гуртків та спортсекцій, платна освіта, дитячий алкоголізм і наркоманія, погана якість продуктів для дітей тощо — усе це свідомо замовчується і ігнорується, зате найголовнішою проблемою проголошується «проблема насильства в сім’ї».

Чому в сім’ї? Тема «насильства в сім’ї» є головною темою, під гаслами якої вводять ювенальну юстицію. Мета — закріпити в суспільстві образ родини як місце небезпеки для дитини, звідки її потрібно «рятувати» і вилучати. Серед громадськості активно пропагується ідея необхідності захищати дітей від непридатних і жорстоких батьків.

Ця кампанія проводиться всюди в країнах, де вводиться ювенальна юстиція для того, щоб підготувати свідомість суспільства до масового вилучення дітей з сімей. А вилучення дітей відбувається в усіх країнах, де введена система ювенальної юстиції.

НАСПРАВДІ Ж СІМ’Я Є НАЙБЕЗПЕЧНІШИМ МІСЦЕМ ДЛЯ ДИТИНИ

І саме сім’я може захистити дитину в сучасних умовах від різних бід — наркоманії, алкоголізму, розтління і маси інших небезпек. Тому ювенальна юстиція націлена на послаблення захисної ролі і впливу батьків на дитину.

Хочете захистити його від порнографії в Інтернеті? Згідно Конвенції ООН про права дитини він має право на доступ до будь-якої інформації; хочете захистити його від компанії наркоманів — він має право на свободу спілкування; хочете привчити його до праці (а в сучасних умовах без цього не вижити) — ви не маєте права його примушувати(!) до роботи, а ще у нього є економічні права і ви ЗОБОВ’ЯЗАНІ забезпечити їх, незважаючи на затримку зарплати або інші фінансові труднощі.

Таким чином, ювенальні технології проникають все глибше в наше повсякденне життя: вже сьогодні в школах наші діти заповнюють різні анкети, де їх запитують, які зарплати у батьків, чи застосовуються в сім’ї тілесні покарання, розповідають, як подати до суду на дорослих. Вже зараз в школах скрізь проводяться лекції про «права дитини», на яких дітям вселяють неповагу і недовіру до батьків і пропонують запам’ятати телефон, по якому вони можуть скаржитися на «поганих» пап і мам. Вже сьогодні педіатри, учителя, соціальні педагоги зобов’язані з найменшого приводу доносити на батьків в соціальні служби і органи опіки. У кожній школі ви можете побачити стенд з переліком прав дитини і, якщо батьки не забезпечують права дитини, то держава береться це виправити. У деяких школах планується ставити «ящики Павліка Морозова», в які діти повинні кидати свої скарги на дорослих; також планується ввести посаду омбудсмена, фахівця з прав дитини, який контролюватиме, як вами дотримуються права вашої дитини. Батьків штрафують і притягають до адміністративної відповідальності, а якщо раптом щось не так, їх викликають в різні інстанції і диктують свої умови або погрожують позбавленням батьківських прав. Усе це — ювенальні технології, які є елементами цієї системи.

Яким же чином ювенальна система просувається в нашому суспільстві?

По-перше, активно впроваджуються базові законодавчі акти, які надають можливість створити систему ювенальних органів державної влади і надають їм відповідні повноваження. При ретельному аналізі з’ясовується, що у нас перероблено під ювенальні технології усе законодавство, що стосується дітей. Окрім вищезгаданого закону, це Закон України «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми і молоддю», Сімейний Кодекс. Також прийнято інші нормативно-правові акти та Конвенції, наприклад, Конвенція про кримінальну юстицію для неповнолітніх.

20 жовтня увійшов до сили новий Кримінально-процесуальний Кодекс, в якому вводяться поняття спеціалізованих (ювенальних) судів та слідчих для неповнолітніх, а також такі ювенальні технології як «медіація» і «пробація». Таким чином, ювенальна юстиція на законодавчому рівні прийнята майже повністю.

Паралельно міністерствами розсилаються інструкції для соціальних працівників, педагогів, (наприклад, «Методичні рекомендації для роботи педагогічних працівників з питань попередження насильства над дітьми»), в яких дані інструкції для відстеження випадків «порушення прав дітей» і їх вилучення з сімей. Постійно розширюється кількість ювенальних структур — кримінальна міліція для неповнолітніх, різні соціальні служби, кризові центри, служби медіації, sos-містечка для дітей, яких відібрали від батьків, тощо.

Але окрім законодавства потрібні ще виконавці. Наші чиновники в загальній масі ще не мислять західними категоріями — ще не всі готові відбирати дітей і тероризувати батьків. Тому серед українських чиновників проводяться масові семінари і тренінги, які організовують добре профінансовані міжнародні фонди. На цих тренінгах людей усіма можливими методами обробляють ювенальною ідеологією: » права дитини над усе, батьків треба контролювати, дітей не можна карати». Потім такі чиновники ходять по сім’ях і випитують у дітей: «А чи не кривдять тебе батьки?» і «А чи не хочеш ти поговорити з психологом?». І якщо не дай Бог, дитина скаже щось зайве, то проблеми цій сім’ї гарантовані.

У одній з київських шкіл завуч на лінійці прямо заявила: «Хто не ходитиме у формі, на того поскаржимося в ювенальну юстицію, і вас відберуть у батьків».

Але вилучення дитини у батьків — це не найстрашніше, нормальні батьки у нас завжди відвоюють свою дитину. Найнебезпечніше інше — це обробка самої дитини цією аморальною ідеологією: знищення поваги до батьків, руйнування довіри усередині сім’ї, настроювання проти батьків, коли дитина спекулює своїми правами. Така дитина, хоч і знаходиться в сім’ї, але вона вже чужа людина, яка може у будь-який момент зрадити, наскаржитися, подати до суду на маму і папу. Наприклад, в США 9-ти літній хлопчик  заявляє своїй бабусі: «Якщо ти зараз же не вибачишся переді мною, я подзвоню в поліцію, і ти сидітимеш у в’язниці!». Схожі приклади, на жаль, все частіше з’являються і в Україні.

Ще одним найважливішим руйнівним постулатом ювенальної юстиції є безкарність дітей і підлітків. Підліток, знаючи, що залишиться безкарним, може собі дозволити будь-які «розваги». Наприклад, в деяких країнах Європи за вбивство перехожого підліток може відбутися пів роком дитячого ізолятора, більш схожого на санаторій. Таким чином, повсюдні молодіжні погроми у Франції, Англії та інших країнах — це результат багаторічної роботи ювенальної юстиції. Якщо ці норми все-таки будуть прийняті на Україні, то нас теж чекає стрімкий зліт підліткової злочинності і інших соціальних проблем.

Таким чином ювенальна юстиція — це каральний орган, спрямований на батьків та вчителів, які хочуть виховувати нормальних і розумних дітей.

Ювенальна юстиція вводиться в країні проти волі народу, сотні тисяч звернень проти її введення були послані у Верховну Раду, до Міністерства юстиції і інших структур. Така ж ситуація відбувається в Росії і інших пострадянських країнах. Батьки протестують, об’єднуються у батьківські громадські організації і захищають свої сім’ї, міста, суспільство.

Треба переймати вже накопичений досвід. У зв’язку з цим цитуємо звернення наших російських колег: «Судячи з фактів, скоро ми отримаємо уповноважені каральні команди опіки по вилученню дітей. Отже, єдиним засобом самозахисту може бути тільки екстрене формування мобільних груп із захисту прав сім’ї (за зразком Єкатеринбургу), забезпечених засобами відео-, фото- та аудіозапису.

Після надходження сигналу необхідно терміново провести розслідування ситуації. Якщо сім’я бідна, то завезти всім світом все, чого їм не дістає, в т.ч. для забезпечення зйомки умов життя сім’ї. Показати, що в цій сім’ї все нормально, і що опіка спотворює ситуацію, чим порушує конституційні права громадян.

Важливо проводити акції і пікети на ЗАХИСТ СІМ’Ї, ДИТИНСТВА І МОРАЛЬНОСТІ, де роздавати листівки для інформування громадськості з контактами Батьківського комітету.

Коли Ваш Батьківський комітет, (який до речі може вільно працювати без реєстрації) два — три рази дасть таким чином опіці відсіч, коли підніматимете шум по кожному втручанню в справи сім’ї і привертатимете увагу громадськості і ЗМІ, коли ви покажете, хто господар положення у Вашому місті, і усвідомите, що не вони, а Ви — батьки є господарями на своїй землі, що саме Ви платите за дитсадки, школи, медицину і так далі, що не Ви, а до Вас віроломно вторглися непрошені гості-найманці, коли дасте їм зрозуміти, що, чим полювати за чужою головою (сім’єю), краще поберегти свою — тільки тоді у опіки відпаде, а вірніше ВИ ВІДІБ’ЄТЕ У НИХ ВСЯКЕ БАЖАННЯ ЛІЗТИ У ВАШІ СІМ’Ї».

Скачати листівку А3 повністю

Важно!!!

Семьи пострадавшие от Ювенальной Юстиции!!! Где гарантия, что завтра помощь не понадобится вам! Дело №3 Болотовы Дело №4 Запорожец Дело №5 Иванова видео на youtub - БолотовыКуда писать?

Родительская рассылка

Календарь

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Мар    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
free website clock информер часов на сайт