Православный родительский комитет

20 листопада набуває чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)

Новий кодекс став одним із найбільш дискусійних законодавчих документів, який запроваджує нові, не властиві раніше українському судочинству поняття й механізми. Ще на стадії обговорення Кодекс викликав гарячі суперечки, починаючи з протестів громадськості та скандальної процедури голосування у Верховній Раді – до офіційних заперечень експертів. Наприклад, згідно з висновками Головного юридичного управління, багато з пунктів нового КПК суперечать Конституції України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільший протест викликали нові механізми, які запроваджують норми ювенальної юстиції в судочинство. Вони багато в чому запозичені в європейських моделей юстиції для неповнолітніх. При цьому кодекс уже отримав позитивні оцінки європейських та американських експертів.

Нові механізми, котрі запроваджують норми ювенальної юстиції, на думку експертів і громадськості, становлять реальну загрозу втручання у приватне життя сім`ї і тиску на батьків або опікунів.

Проект «УНІАН-Релігії» попросив допомогти розібратися в нововведеннях, які несе в собі Кримінальний процесуальний кодекс України — співголову Всеукраїнської громадської організації «Батьківський комітет України» Іоханну Керестінь.

ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ

Ювенальна юстиція — спеціалізована система правосуддя щодо неповнолітніх, що включає правові норми щодо неповнолітніх, а також державні і громадські інститути, покликані забезпечити захист прав дітей. Сучасна західна система ювенальної юстиції заснована на абсолютизації пріоритету прав дитини по відношенню до прав батьків, що часом призводить до ущемлення прав та інтересів батьків та родини в цілому.

Створення ювенальної інфраструктури дитячого судочинства призводить до втручання держави у внутрішні справи сім`ї. Наприклад, широта і повна невизначеність критеріїв, якими оперує ювенальна система, дають простір свавіллю несумлінних чиновників і дозволяють відібрати дітей майже з будь-якої сім`ї. Відомі факти вилучення дітей із сімей на підставі таких необ`єктивних критеріїв, як «погані побутові умови», «неналежне виховання», «психологічне насильство».

Також серйозним негативним фактором є вплив на дитину ювенальної ідеології: знецінення поваги до батьків, руйнування довіри всередині сім`ї, настроювання проти батьків. Така дитина, хоч і знаходиться в родині, але вона вже чужа людина, яка може в будь-який момент зрадити, наскаржитися, подати в суд на маму і тата. Наприклад, 9-ти річний хлопчик в США заявляє своїй бабусі: «Якщо ти зараз же не вибачишся переді мною, я подзвоню в поліцію, і ти будеш сидіти в тюрмі!». Схожі приклади, на жаль, все частіше з`являються і в Україні.

Таким чином буде стимулюватися подача скарг до правоохоронних органів на власних батьків, тобто, можливе створення системи доносів. Всі ці процеси небезпечні тим, що дають широке поле для корупції і чиновницького свавілля.

Різні релігійні конфесії вже не раз висловлювалися про недоцільність впровадження системи ювенальної юстиції. Законодавство, що стосується сім`ї і дітей, необхідно чітко співвідносити з традиційним розумінням сімейних цінностей, позицією релігійних громад і думкою суспільства. Бо принципи функціонування ювенальної юстиції багато в чому суперечать традиційним сімейним цінностями, духовним традиціям, національним педагогічним нормам. Введення ювенальної юстиції вимагає серйозного обговорення.

ВЕЛИЧЕЗНИЙ ПЕРЕЛІК НОВОВВЕДЕНЬ І НЕГОТОВНІСТЬ САМОЇ СИСТЕМИ

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правосуддя Юрій Кармазін запропонував владі відстрочити набуття чинності новим КПК до 1 липня 2013 року з тієї причини, що судова та правоохоронна системи не підготовлені ані фінансово, ані технічно.

Багато написано і про позитивні новації КПК. Але оскільки це вже чинний документ, то в такій важливій галузі як судочинство необхідно серйозно зважувати ризики, які тягне за собою його введення.

За висновками експертів, Кодекс повністю змінює судову та слідчу процедуру в країні. Список нововведень — дуже великий, оскільки реорганізується багато в чому сама існуюча структура. Навіть керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента Андрій Портнов визнав, що запровадження багатьох важливих норм КПК, наприклад, судів присяжних, у цьому році неможливо.

Актуальне питання про неготовність технічної бази — це і переобладнання усіх залів судів, слідчих ізоляторів України – що саме по собі вимагає величезних фінансових витрат. Це наявність електронних браслетів для громадян, які підпадають під домашній арешт. Спеціальні браслети із вбудованими датчиками-чіпами повинні відстежувати місцеперебування обвинуваченого. Цей новий вид досудового обмеження волі громадян викликає багато заперечень з точки зору біоетики.

Великі побоювання викликає впровадження електронної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому має реєструватися кожна кримінальна справа. Усім, хто матиме доступ до справи, будуть видані індивідуальні електронні ключі. Усі справи зберігатимуться в Єдиному реєстрі, що не виключає можливості хакерських атак і зламів на замовлення кримінальних структур. Проблема безпеки електронних систем наразі не вирішена навіть у світі. До того ж людський фактор завжди може зіграти не останню роль у цій справі, і електронним ключем можуть скористатися сторонні особи.

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Говорячи про нові механізми, які запроваджують норми ювенальної юстиції в судочинство, варто не забувати – саме вони становлять реальну загрозу втручання в приватне життя сім`ї і тиску на батьків або опікунів.

Це, по-перше, введення спеціалізації суддів, які опікуватимуться справами неповнолітніх. За словами радника президента Андрія Портнова, такі судді вже призначені у всіх судах країни. Також у Кодексі йдеться про запровадження посади спеціального слідчого у справах дітей. Таким чином, ми матимемо ювенальних суддів, ювенальних слідчих, ювенальних прокурорів.

З цього приводу пригадується історія з прийняттям Концепції ювенальної юстиції в Україні 2010 року. Тоді влада прислухалася до думки громадськості, і назву і зміст цієї Концепції поміняли на Концепцію кримінальної юстиції для неповнолітніх. З тих пір замість словосполучення «ювенальна юстиція» у багатьох документах вживається «кримінальна або кримінальна юстиція щодо неповнолітніх». На жаль, багато чого з того, що тоді було прибрано під тиском громадськості з Концепції ювенальної юстиції, сьогодні реалізовано в Кримінально-процесуальному кодексі.

Усі ці механізми запроваджуються в ім`я захисту прав дітей, але, на жаль, багато в чому цей захист побудований на дискримінації прав батьків. Наприклад, деякі статті Кодексу передбачають усунення батьків від участі у слідчому і судовому процесі за наявності якихось «особливих випадків», значення і перелік яких взагалі не визначений. Це означає, що на підставі чийогось суб`єктивного рішення батьки взагалі можуть бути усунені від захисту своєї дитини. Звісно, необхідність такого становища, щонайменше, спірна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 СИСТЕМА ЗАВДАСТЬ УДАРУ ПО НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ, БАГАТОДІТНИХ І НЕПОВНИХ СІМ`ЯХ

Перенесення відповідальності за правопорушення з дітей на батьків є останньою ювенальною тенденцією в Кодексі. До дітей, які вчинили правопорушення, практично не буде застосовуватися покарання – в основному це виховні заходи. Зате відповідальність нестимуть батьки.

За кримінальні вчинки дітей на батьків накладаються штрафи (від 2 до 5 розмірів мінімальної заробітної платні), батьки можуть відряджатися на громадські роботи, піддаватися арешту… Звісно, ця система насамперед «битиме» по неблагополучних, багатодітних чи неповних сім`ях, де є одинокі матері, батьки. Мотивується ця норма тим, що дитина пішла проти закону не тому, що вона винна, а тому, що вона погано вихована – отже, винні батьки.

Інші ключові моменти функціонування ювенальної юстиції – це запровадження в КПК відновного правосуддя, програми примирення між жертвою і злочинцем, що саме по собі може призвести до різкого зростання корупції і порушень у цій галузі. Інакше кажучи, якщо раніше прокуратура була зобов`язана порушити кримінальну справу за фактом публічного побиття яким-небудь «мажором» дівчини, то тепер у нувориша завжди буде можливість закрити питання «домовившись». Незалежно від того чи був суспільний резонанс, чи ні – вчинивши тиск на жертву, злочинець може скористатися легальним механізмом уникнення відповідальності.

Правозахисники і експерти закликають більш виважено ставитися і не робити різких не апробованих переходів до абсолютно нових для України методів і процесів.

На жаль, у багатьох викликає невдоволення функціонування ювенальної системи в Європі. Багато хто чув про нещодавній гучний випадок із росіянкою Анастасією Завгородню, в якої фінська соцслужба відібрала чотирьох дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад, Львівська міська рада звернулася до Президента України з проханням щодо набуття чинності новим КПК: «Враховуючи звернення українських матерів від 07.11.2012 року, депутатський корпус Львівської міської ради висловлює протест щодо набуття чинності з 20 листопада 2012 Кримінально-процесуального кодексу України. Встановлюючи нові правовідносини, Кримінальний процесуальний кодекс України вносить істотні зміни, які матимуть негативний вплив на існування української родини.

За допомогою юридичних нововведень, прописаних у Кримінальному процесуальному кодексі України, уповноважені виконавчі структури здійснюватимуть юридичний вплив на вольову поведінку сімей, а створення ювенальних судів і служб пробації суттєво обмежить права на особисте виховання та захист дітей.

Створення поруч з правоохоронними органами додаткових структурних підрозділів, які матимуть більше повноважень, призведе до неконтрольованого впливу на приватне сімейне життя, і обмежать права батьків ».

Наскільки правочинні наші побоювання, покаже життя. Але хотілося б піти від ризикованих експериментів, від КПК залежатиме доля багатьох громадян України, тому хотілося б, щоб у ньому не було місця неоднозначності в тлумаченні, і він не залишав шансів для маніпуляцій і зловживань.

постiйна адреса статтi:
http://religions.unian.net/ukr/detail/12158

 

 

10 ноября в Киеве прошло заседание Координационного Совета ВОО «Родительский комитет Украины». В нем приняли участие 18 представителей из 15 различных регионов, руководители региональных родительских организаций. Координационный Совет был представлен не в полном составе, но в достаточном для принятия решений путем голосования.

На заседании Координационного Совета были рассмотрены вопросы:
1. Уточнение и дополнение состава Координационного Совета. От каждого региона представлено 1-2 человека от различных общественных организаций.
2. Создание новых региональных отделений в нескольких областях Украины.
3. Принятие редакционного положение газеты Родительский Комитет.
4. Обсуждение финансовой части деятельности организации и политики работы с благотворителями.
5. Обмен опытом.

С момента прошлого заседания Координационного Совета добавилось представительства в 5 областях. В настоящее время ВОО «Родительский комитет Украины» имеет областные отделения в следующих регионах: Киев, Луганск, Донецк, Хмельницк, Волынь, Винница, Львов, Одесса, Днепропетровск, Житомир, Харьков, Николаев Сумы, Крым, в остальных областях есть представители организации.

12.10.2012 року Міністерство соціальної політики надало відповідь, із якого витікає, що відвідування житлових приміщень громадян міністерство вважає законним лише відносно сімей, які знаходяться на обліку в якості таких, що перебувають у складних життєвих обставинах. У цьому випадку повноваження по перевірки умов проживання у сім`ях на думку міністерства ґрунтуються на статті 11 Закону України «Про соціальну роботу із сім`ями, дітьми та молоддю». Читать далее

Журналістам програми «Гроші» потрапив в руки унікальний документ — витяг з внутрішньої звітності МОЗ. вакцина щеплення ТСН.ua  В Україні діти вмирають після щеплень небезпечною вакциною. З початку року відомо про 8 смертей, розповідають «Гроші».

До програми потрапили внутрішні документи з Мінохорони здоров’я, де описані десятки смертей від щеплень. Виробником препарату є один і той самий харківський завод. Небезпечний препарат, судячи з цих документів, кілька разів забороняли, однак — тимчасово.

В українських ЗМІ постійно з’являються повідомлення про смерть дитини після планового щеплення. І у всіх історій дуже схожий сценарій — батьки кажуть, що виною всьому вакцина, лікарі знаходять інші причини смерті. А в МОЗ офіційно заявляють, що жодного разу вакцинація не ставала причиною смерті.

Маленький Святослав Антонов помер після вакцинації минулого грудня на Луганщині. Лікарі заявили, що розтин виявив менінгіт, і є офіційний документ з цього приводу. В кінці лютого в Одесі через 5 днів після вакцинації помер півторарічний Симон Бакулін. Медики заявили, що у хлопчика була пухлина на серці. Читайте також: Діти помирають після щеплень вакциною від сина Богатирьової

«Були в нас трагічні випадки, нажаль, коли дитина помирала і вона була в процесі вакцинації. Ми говоримо про те, що це просто співпадіння у часі. Після того, як ми провели ретельне розслідування, всі питання були зняті. Вакцина не винна – абсолютно», — заявив завідуючий сектора імунопрофілактики управління громадського здоров’я МОЗ Сергій Платов.

Після трагічної смерті Симона Бакуліна 24 лютого цього року більше повідомлень про летальні випадки після вакцинації на екрани теленовин не потрапляло. Однак це не означає, що їх не було. Журналістам програмі «Гроші» потрапив в руки унікальний документ — витяг з внутрішньої звітності Міністерства охорони здоров’я. І тут видно, що після вакцинацій смертей значно більше. З початку року на цих сторінках «Гроші» нарахували 8 летальних випадків.

«Це констатація фактів. Ми будемо відверті, що нажаль випадки малюкової смертності трапляються… Якщо у нас трапляється летальний випадок, така серія вакцини призупиняється. До моменту повного розслідування ситуації», — сказав Платов.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/ukrayina/cogo-roku-v-ukrayini-pislya-scheplen-pomerli-visim-ditey.html

http://tsn.ua/

Под таким названием 26 октября 2012 года в зале заседаний федерации профсоюзов г. Луганска состоялась первая областная научно-практическая конференция, организованная общественной организацией «Родительский комитет Луганщины».

На мероприятии присутствовали представители общественности, родительских комитетов области,  областного управления образования, педагоги высших, средних и дошкольных учреждений города и области, глава отдела по делам семьи Луганской епархии УПЦ, а также почетный гражданин города Луганска, олимпийский чемпион, преподаватель медицинского университета Федор Лащенов.

 Участники форума с тревогой отмечали, что вопросы образования, воспитания, нравственности и сохранения семьи многими чиновниками и руководителями по-прежнему воспринимаются, как второстепенные – менее значимые по сравнению с вопросами экономическими, политическими, и даже спортивными. 

Совсем иначе на эту проблему смотрят самые влиятельные политические и финансовые круги Запада, которые вкладывают огромные средства именно в образование и в сотни международных организаций по всему миру, занимающиеся экспортом новых педагогических технологий и инноваций.

 Основным убеждением членов родительского движения является то, что в условиях формирующегося в Украине общества потребления, когда всё, включая работу важнейших социальных институтов, подчинено интересам бизнеса, по-настоящему защитить и сохранить жизнь ребёнка, его здоровье, психику, интеллект, и воспитать его нравственным человеком, могут только те, кто связан с детьми самыми тесными узами духовного и кровного родства – их родители.

 Участникам конференции был представлен детальный экспертный анализ международного проекта «Школа против СПИДа», активно внедряемого сегодня в украинские школы.

 Большой интерес также вызвал доклад руководителя центра психолого-педагогического консультирования «Психея» (г. Алчевск) Ирины Атоевой, который был посвящён проблеме психологических последствий стимулирования и преждевременного растормаживания сферы сексуальных интересов в пубертатном периоде.

Затрагивая проблему искусственной инвалидизации детской психики, приводящей к деформации базовых психоэмоциональных процессов, Ирина Атоева сделала полный постраничный анализ учебников «Основы здоровья» для 5-9 классов авторов Воронцовой и Пономаренко (издательство «Алатон»), выделив механизмы опасного манипулятивного воздействия на психику подростков.

 В выступлении других докладчиков не раз звучала тревога по поводу активного  навязывания обществу программ так называемого «гендерного равенства», наносящих серьёзный удар по базовым традиционным ценностям нашего народа.

В частности, так называемые «гендерные недели», проводимые в школах, способствуют половой дезориентации детей, противоречит традиционному представлению о семье, об истинном назначении брака, отцовства, материнства, родительства.

 Выступающие указывали на особую опасность для украинского института семьи внедрения в социальное, правовое и образовательное пространство ювенальных технологий, которые противоречат традиционным нормам нравственности и семейному укладу подавляющего большинства граждан Украины.

 Присутствующие тепло приветствовали и благодарили аплодисментами за интересный рассказ молодого учителя из Алчевска Андрея Александрова, поделившегося методикой работы в разных возрастных группах, направленной на формирование иерархии ценностей и наработках по нравственному воспитанию школьников в рамках курса «Библейская история и христианская этика». 

 По итогам конференции была принята Резолюция, которая будет направлена Президенту Украины, парламентариям, правительству, руководству области и всем заинтересованным людям, от которых в той или иной степени зависит решение поднятых на конференции проблем.  

     Елена Шульга, председатель правления ОО «Родительский комитет Луганщины»

     

Нерідко ми чуємо від багатьох гендерних організацій розмови про необхідність гендерної рівності, і нам це подається як необхідність рівності у правах між чоловіками та жінками. Але це – обман, бо якби це було насправді так, то вищезгадані організації могли б вживати звичайне слово “стать”. Але на практиці всі гендерні організації свідомо не вживають слово “стать”, а вживають саме термін “гендер”…

 

Дійсна суть гендеру прихована вже у самому визначені цього терміну. Ось визначення терміну “гендер”, яке подається в підручнику “Основи теорії гендеру”, що схвалений 2004 року Міністерством освіти і науки України та профінансований фондом Сороса “Відродження”: “існує щонайменше 5 (!) гендерів, що є рівними та повинні бути прийнятими громадськістю: чоловік, жінка, гетеросексуал, гомосексуал, транссексуал”.

Отакої! Додайте до цього те, що під словом “гендер” розуміють не біологічну, а соціальну стать, або ж соціальну роль, яку людина грає в суспільстві, ким вона себе вважає, – незалежно від того, яку вона має біологічну стать. І як ми вже побачили вище, на думку прихильників гендерної політики, таких соціальних статей є більше, аніж дві. Тобто термін “гендер” вже за самою своєю суттю є штучним і протиприродним.

Незнанням людей справжньої суті, яка ховається за терміном “гендер”, спритно користуються гендерні організації, які просувають гендерне законодавство через парламент України, наслідком цього стало ухвалення Верховною Радою України у 2005 році Закону України №2866-IV: “Державна політика забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі”.

Таким чином, термін “гендер” увійшов у наше законодавство та поклав початок широкій пропаганді гендерної рівності, яка за суттю своєю є явною чи прихованою пропагандою гомосексуалізму, що випливає з визначення терміну “гендер”. Тому коли адепти гендеру говорять про гендерну рівність, насправді мають на увазі не статеву рівність між двома біологічними статями – чоловіком та жінкою, але ще й рівність між соціальними статями, яких, на думку ідеологів “гендеру”, мінімум п’ять.

Якщо б закон №2866-ІV не містив терміну “гендер”, а мав би лише звичне нам словосполучення статевої рівності, то суть його зводилась би до того, що: жінка і чоловік мають право на рівність, і жінка не може зазнавати дискримінації через те, що вона є жінкою, так само й чоловік. Тепер же, коли замість словосполучення статевої рівності вживається словосполучення ґендерної рівності, суть цього закону зводиться до того, що: якщо гомосексуаліст хоче займатися пропагандою гомосексуалізму через освіту, мати дітей, сім’ю, організовувати гей-паради, змінювати документи, а держава йому не дозволяє це робити – значить, він піддається дискримінації. Ось так через підміну понять адепти гендеру хочуть нав’язати нам збочений світогляд, який руйнує наші українські традиційні християнські цінності.

Класичним прикладом гендерного маразму та ідіотизму в світлі так званих “європейських цінностей”, які вперто нав’язують нам ліберали, стало прийняття ПАРЄ в 2010 році резолюції №1728. Ця резолюція стверджує, що поняття “гендерна рівність” означає, що людина не народжується ні чоловіком, ні жінкою, а сама може вибрати собі стать.

Практично всі гендерні організації прикриваючись розмовами про гендерну рівність та боротьбу проти дискримінації, просовують в суспільство та в систему освіти зокрема, пропаганду гомосексуалізму як норми, чим намагаються розхитати традиційну християнську мораль української нації.

http://www.ua.boell.org/, Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні, Посольства Швеції в Україні, Харківської міської ради, Харківської обласної адміністрації, Програми розвитку ООН в Україні та інших, є посилання на свій журнал для школярів під назвою “Гендерні шкільні історії”. І в цьому журналі на сторінці 60 є відкрита пропаганда та нав’язування школярам думки про те, що гомосексуалізм є нормою, а наша українська суспільна мораль, яка побудована здорових відносинах між чоловіком та жінкою, висміюється та подається як якийсь негатив.

Ось дослівна цитата: “За останні два десятки років ставлення до лесбійок, геїв, бісексуальних та транссексуальних людей у світі значно лібералізувалося. Усе більше країн урівнюють в правах гетеросексуальні та гомосексуальні шлюби і партнерства. На жаль, Україна рухається нині в зворотному напрямку, оскільки негативне сприйняття гомосексуальності, позиціонування її як збочення, злочину або гріха набуває поширення як серед пересічних громадянок і громадян, так і серед політиків, публічних осіб. Це називається гомофобією, а серед гомофобних людей є чимало таких, що працюють у школі…”.

Як бачимо, мало того, що цей гендерний підручник займається відкритою пропагандою гомосексуалізму як норми, то ще й людей із традиційними християнськими поглядами в цьому підручнику називають гомофобами, чим автори підручника завідомо програмують дитячу психіку на сприйняття того, що таке збочення, як гомосексуалізм, – це норма, а тих, хто не підтримує цього, зображають ненормальними.

Ось іще один приклад, який показує прямий зв’язок гендерних організацій із організаціями гомосексуалістів. Так, на сайті організації “Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху” http://gender.at.ua/, в меті, задекларованій організацією, значиться: “Дивлячись на світ через гендерні окуляри. Перший, і поки що єдиний в Україні, музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху – це музей, метою інформаційно-просвітницької діяльності якого є привернення уваги широких кіл громадськості до жіночої та гендерної проблематики; сприяння укріпленню культурних зв’язків між Україною та іншими країнами, консолідації міжнародного жіночого руху. Запрошуємо вас відвідати експозиції музею, завдяки яким ви зможете відчути на собі як відбувається гендерне конструювання у суспільстві”.

Тобто ця організація – для тих, хто не знає суті терміну “гендер” і позиціонує себе в першу чергу як борець за жіночі права. А на ділі? А на ділі ця організація на своєму сайті має посилання і реалізує спільні проекти, пов’язані з поширенням гомосексуалізму в суспільстві. Спільно з громадською організацією ГО “Інсайт”, яка є відверто гомодиктаторською, про що вона пише на своєму сайті. “Наша миссия. Мы работаем для людей, которые идентифицируют себя как лесбиянки, геи, бисексуалы, трансгендеры и квиры (ЛГБТК-сообщество)”. http://insight-ukraine.org.ua/mission. Так, нещодавно ці дві організації провели семінар на тему “ГЕНДЕР, СЕКСИЗМ, ДИСКРИМІНАЦІЯ (інтерпретація в світлі квір-теорії)”… “Как СМИ отражают стереотипные образы, даже когда пытаются их избежать. – Субкультуризация гомосексуальности vs десубкультуризация гомосексуальности: какой стратегии держаться? Семинар проводится совместно с Фондом Генриха Белля в Украине”, – http://gender.at.ua/news/2010-01-19-219.

Третім прикладом подібного тісного зв’язку – не лише смислового, а й прямого, між поширенням гендеру та гомосексуалізмому є сайт жіночого об’єднання “Сфера”, який у рубриці “Наші друзі” відкрито дає посилання на гей-лесбійські сайти: http://sphere.in.ua/druzi.html.

Також гендер-ідеологія вороже ставиться до сімейних цінностей. Так, співробітниця Ґендерного інформаційно-аналітичного центру “Крона” Ольга Плахотнік вважає, що якщо держава підтримуватиме консервативну модель сім’ї, то – цитата: “відповідальні батько та мати живуть в офіційному шлюбі, не роблять абортів і народжують двох та більше дітей, відроджуючи тим “традиції українського народу” та “інститут сім’ї”) – то це все спрямовує сімейну політику до ідеї, що суперечить ґендерній рівності”.

Як бачимо, тут має місце протиставлення ґендерної політики до традиційної сім’ї. Див: “Модели семьи:трансформации и тенденцииразвития. Материалы конференции 25.09.2010: сборник докладов и тезисов / Упорядочены: Шарыгина А.Б. – М.:Точка,2010, 102 с. Издано при поддержке Фонда им. Генриха Бёлля”.

Ще одним прикладом подібного ставлення є заява віце-президента жіночого гендер-лесбійського об’єднання “Сфера” Анни Шаригіної про те, що, на її думку, Україна не підтримує європейських стандартів, а й дискримінує одностатеві “сім’ї”. Також вона вважає, що українцям слід відмовитися від “застарілих родинних стереотипів”. І далі – в інтерв’ю Deutsche Welle Анна Шаригіна говорить, що українцям “треба відмовлятися від застарілого стереотипу, ніби дружина – це обов’язково красуня-господарка, а батько – сильний і годувальник”. Ось так, цінності сім’ї, ідеали, на яких споконвіку трималась і тримається міць та добробут української нації, вищезгадана гендеристка безсовісно називає застарілими стереотипами: http://www.civicua.org/news/view.html?q=1458678.

Європейські та американські ідейні натхненники наших адептів гендеру ідуть іще далі. Ось ще два приклади маразму так званих “європейських” та “західних цінностей”, які слугують маяком для наших вітчизняних лібералів і гендеристів зокрема. Наводжу приклади:

1. “У Шотландії медперсоналу клінік заборонили вживання слів “мама” і “тато”, щоб не образити гомосексуальні пари з дітьми. Крім того, у медичних закладах розвішують плакати не тільки гетеросексуальних, але і одностатевих пар із дітьми”.

2. На догоду гомосексуалістам у США в офіційних документах відтепер писатимуть не “мама” і “тато”, а “батько №1″ і “батько №2″: “У Держдепі такий крок пояснили тим, що гендерна ідентифікація батьків просто застаріла. У Сполучених Штатах з кожним роком зростає кількість одностатевих сімей, в яких виховуються маленькі діти”. http://tsn.ua/svit/derzhdep-ssha-zaboroniv-nazivati-batkiv-mamoyu-i-tatom.html.

Ми вже говорили про те, що ідеологи “гендеру” всіляко намагаються розхитати традиційну мораль. Прикладом подібного підходу є заява, зроблена у жовтні 2010 року колишнім доповідач департаменту освіти ООН Вернором Мунозе в інтерв’ю для “Радіо Нідерланди”. На його переконання, однією з найбільших проблем в освіті є недолік боротьби з “патріархальною культурою” і, що “релігія є найбільшою проблемою, яка існує у всіх культурах” – http://res.claritatis.cz/zpravy/z-domova/delegt-osn-oznail-nboenstv-za-nejvt-problm/4254?PHPSESSID=62638cda8a0ec91459d0eee2a5b8af1f. Подібне судження часом нічого не нагадує, з не такого вже й далекого нашого минулого?

У своїй злобі до релігії не відстають від європейських гендеристів і наші. Так у вже згадуваному підручнику “Основи теорії гендеру”, який рекомендований до використання у 2004 році Міністерством освіти і науки України та профінансований фондом Сороса “Відродження”, висловлюється думка про те, що оскільки релігійні й теологічні тексти написані чоловіками, тому вони мають дискримінаційний характер для жінок. Особливо нечутливим до ґендерних реформ, на думку авторів підручника, вважається Православ’я, де суворо зберігаються традиційні погляди на ролі чоловіка та жінки, а також є категорично неприпустимим рукопокладання жінок у священичий сан. Див.: Київський інститут гендерних досліджень: Основи теорії ґендеру. Навчальний посібник, 2004. http://ukraine2015.org.ua/img/library/o_t_gendera_maket.pdf.

Фактично всі традиційні релігійні конфесії в Україні захищають традиційні цінності та цінності двостатевої сім’ї зокрема, що дуже дратує ідеологів “гендеру”, які вважають традиційну українську сім’ю застарілим гендерним стереотипом.

На жаль, негативна практика впровадження гендер-ідеології не обминула й Волинь. Як повідомляє Волинський інформаційний портал, “ВОГО “Гендерний центр” є регіональним партнером у реалізації проекту “Гендер – у школу”, що буде реалізовуватися на Волині протягом цього навчального року. Координує цю діяльність у п’яти регіонах України (Київ, Львів, Луцьк, Вінниця, Дніпропетровськ) Міжнародна громадська організація “Школа рівних можливостей” за сприяння Посольства Фінляндії в Україні.

Мета цієї діяльності у впровадженні ґендерної освіти у систему позашкільного навчання та виховання. Організатори ставлять мету підготувати наставників-педагогів з числа працівників школи і одночасно юних тренерів та тренерок для поширення ґендерних знань серед своїх однолітків…” – http://vip.volyn.ua/news/u-lutsku-rozpochavsya-proekt-gender-u-shkolu-stvoreno-gendernii-nteraktivnii-teatr.

Ми розглянули негативні впливи гендерної ідеології на прикладі декількох організацій. На практиці їх, за найскромнішими підрахунками, близько сотні, і їх число з дня на день росте, тож вони, неначе павутина, обплутують нашу країну. Що стосується чи то фінансування, чи то організаційної, чи інформаційної підтримки, то серед тих, хто підтримує в Україні поширення гендер- та гей-ідеології, – чи не найбільшу активність проявляє фонд імені Генріха Бьолля. Крім власне просування гендеру, про що написано на сайті вищезгаданий фонд безпосередньо напряму інформаційно (а не виключено, що не лише інформаційно) підтримує поширення в Україні гомосексуалізму, оскільки на сайті фонду в розділі наші партнери є посилання на відверто гомосексуалістський сайт “Інсайт”. http://www.ua.boell.org/web/index.html.

На другому місці в числі тих, хто надає підтримку поширенню гендер-ідеології в Україні є фонд Джорджа Сороса “Відродження” та Посольство США в Україні. Досить активно поширює гендерну ідеологію та співпрацює з сайтами содомітів, є і Центр Програм імені “Фулбрайта”, про що наявна інформація на одному з таких сайтів: http://insight-ukraine.org.ua/node/231. Слід зауважити, що фінансування програми імені Фулбрайта в Україні здійснюється виключно Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США, про, що є згадка на сайті: http://www.fulbright.org.ua/page.php?pid=23&lang=1.

Слід зауважити, що вищезгаданими організаціями не закінчується перелік тих, хто тією чи іншою мірою сприяє поширенню “гендеру” в Україні.

Отож, враховуючи вищенаведені факти, стає очевидним, що “гендер” становить небезпеку, бо підриває моральні та духовні цінності українського народу, ідеологія гендеру несе чужі нам чужі фальшиві “цінності”, а радше – анти цінності, суть яких зводиться, як ми побачили, до нав’язування нормальним людям збоченої думки про те, що гомосексуалізм – це норма. Особливу тривогу викликає те, що подібного роду ідеї втовкмачують нашим школярам, а нерідко й дошкільнятам, чим руйнують слабку дитячу психіку і програмують сприйняття дітьми збочень як норми.

Наслідком впровадження гендерної політики може стати катастрофічне зростання числа гомосексуалістів, зменшення народжуваності та моральна і духовна деградація українського народу – з подальшим перетворенням його на бездумне стадо космополітів-споживачів, які втратили моральні та духовні орієнтири.

Враховуючи вищезазначену небезпеку, вважаю, що територіальні громади на місцях мають з’ясували дійсну суть гендерної політики та звернутися до Президента, голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра, Міністра освіти, науки, молоді та спорту – з вимогою припинити поширення гендерної ідеології в Україні. Варто було б також звернутися до СБУ з проханням припинити або обмежити діяльність гендерних організацій і тих із них, що надають їм інформаційну, організаційну чи фінансову підтримку, оскільки поширення ідеології “гендеру” становить загрозу національній безпеці України та майбутньому Українського народу.

Димитріан Давидовський, м.Луцьк

Джерело

http://gender-club.info/

Прогулюючись вулицями можна побачити молодих батьків, які, крокуючи за візком, милуються своїм дитинчам. Але дедалі частіше трапляються випадки, коли замість оберігання свого паростка від несприятливого середовища, через свою необізнаність та несвідоме ставлення батьки, стають прикладом шкідливих звичок.

Інколи серце обливається сльозами, коли бачиш молоду маму чи батька, які в одній руці тримають дитину, а у другій сигарету чи пиво. На будь-які зауваги можна лише почути: «Дитина ще нічого не розуміє», «вона ще маленька», «вона знає, що це кака» і т.д. Невже батьки думають, що їхні малята розумніші за них? Тільки одиниці по-справжньому задумуються над словами. сказаними збоку.

* * *

Дитина подібна до губки – всмоктує з навколишнього світу геть усе. Вона ще не може відрізнити хороше від поганого. Період найбільш інтенсивного пізнання триває у віці від 1 до 5 років. У цей час формується темперамент та закладаються основи світогляду. Тому саме в цей період дуже важливо закласти у свідомості дитини те, що батьки хочуть бачити у майбутньому. (До речі, це прекрасно знали педагоги ордену єзуїтів. До єзуїтських колегіумів, як правило, приймалися діти до 5 років).

Першою життєвою школою дитини є сім’я. Батьки, без сумніву, виховують дітей за своєю подобою. Зазвичай, не помічаючи і не усвідомлюючи фізичної та психологічної згубності своїх шкідливих звичок, батьки передають їх своїм дітям. Дослідженнями ВООЗ доведено: якщо в сім’ї один курець, існує 30–35% імовірність, що дитина куритиме. Якщо батьки курять – цей показник для дитини зростає до 70–85%. У тверезих сім’ях усе навпаки: менше 5% дітей стають курцями та питущими.

Механізм психологічної адаптації, а насправді – насильного втягнення дитини до шкідливих звичок, відбувається так:

а) до одного року дитина тільки відчуває своїх батьків;

б) від року і далі дитина починає сприймати їх думками. Поступово дитина починає мислити образами – добро і зло, казкові чи мультиплікаційні герої, образи хороших або поганих істот і т.д.;

в) батьки – виключно хороший образ — добрі, лагідні, чуйні і найкращі та правильні в усьому. В уяві дитини закладається зразок для наслідування найрідніших людей.

Позитивний образ включає не самих батьків, а їхню поведінку. Коли дитина з цікавістю розглядає, як тато з мамою випускають з рота дим, вона думає, що це — добре. Побачивши це декілька разів, малюк захоче повторити за ними і потягнеться по сигарету. Батьки майже панічно заберуть її з дитячих рук говорячи: «Не можна, бо це «кака!»».

Минає час, і дитина знову бачить політ синього диму з рота батьків. Знову потягнеться по сигарету, і знову «кака». Черговий раз, споглядаючи за подібними «обрядами», у свідомості дитини виникає парадоксальний стан: з одного боку батьки дарують любов, тепло та ласку і навчають того, що вміють самі. А з другого — курять загадкові «білі палички», але забороняють дитині. Парадокс!

Знаходячись у такій невизначеності, дитина не може раціонально осмислити цієї заборони. Адже батьки не пояснили чому вони їй це забороняють (і взагалі, частка -не- викликає протидію). Але образ добрих та найкращих батьків стає для дитини міцним підґрунтям позитивного відношення до куріння. Розуміння цього механізму бракує більшості сучасних молодих батьків.

Те саме стосується іншого наркотику – алкоголю.

* * *

Змалечку дитина бачить свята з пишними столами, на яких красуються «особливі пляшечки». Із них, у блискучі наглянсовані чарки та фужери наливається якась «диво-рідина». При цьому звучить музика, гарні слова, звідусіль лунає сміх, а на обличчях — щирі посмішки.

Після прийняття «чудо-еліксирів» тато з мамою та й усі гості стають веселішими, добрішими, ба, навіть, кумедними. Дитині подобається такий образ застілля. Рано чи пізно вона потягнеться до чарки, бажаючи наслідувати поведінку батьків — випити тієї загадкової «веселої водички». У такий спосіб дитина мимо своєї волі та волі батьків буде відноситися до алкоголю тільки позитивно. Адже, з самих пелюшок батьки закладають дитині не тверезий, а, власне алкогольний (або алкогольноорієнтований) образ поведінки.

Коли батьки дають своїм дітям алкоголь – це, без перебільшень, можна вважати фізичним та психологічним зґвалтуванням. Тут, ні кількість, ані вид отрути не мають значення.

Фізичне полягає в тому, що батьки насильно позбавляють дитину її природного тверезого стану. А психологічнебатьки створюють позитивний образ вживання алкоголю у свідомості дитини на майбутнє.

* * *

Біда України (і не лише України) полягає у відсутності спеціальних педагогічних програм хоча б для студентів, які через 5–10 років самі стануть батьками. Картина справді жахлива: на 2008 р. 79% хлопців та 67% дівчат ВНЗ — курять, і 80% хлопців та 72,5% дівчат вживають алкоголь. Наголошую, це майбутня українська інтелігенція, котра буде виховувати наступне покоління та будуватиме країну. Цей прикрий факт ставить під загрозу життя української нації. Подібні просвітницькі програми серед молоді можуть підвищити рівень свідомості серед молодих людей. Передусім, це стосується власного здоров’я і поведінки, а також необхідності тверезого підходу у вихованні своїх дітей.

Хто, як не батьки, повинні бути добрим прикладом для наслідування, а не копіювання шкідливих звичок. Адже не достатньо привести дитину на світ, нагодувати, одягнути її, вважаючи це виконаним батьківським обов’язком. У родюче поле дитячої чистоти потрібно посіяти хороше насіння. Тоді у майбутньому батьки отримають добрий урожай. Дитині потрібно закласти частину своєї душі. Важливо, щоби ця душа була чистою — тверезою, тоді чистим буде тіло.

Батьки повинні усвідомити: дитині потрібно забезпечити максимально сприятливе середовище для її повноцінного психологічного та фізичного розвитку. Тільки батьківська тверезість може бути запорукою тверезості та здоров’я дітей. Тверезі батьки – тверезі діти; твереза сім’я – здорове суспільство.

Пам’ятаймо! Тверезість – це єдино правильний, дарований Богом та природою стан організму, що є необхідною умовою духовного, інтелектуального та фізичного розвитку людини, громадянина, особистості.

Стасів Я.В.  – доцент Міжнародної Академії Тверезості, викладач історії Львівського вищого професійного художнього училища, активіст ВГР «Твереза Україна» 

 

26 октября в Луганске пройдет ОБЛАСТНАЯ НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ, организованная ОО «Родительский комитет Луганщины». Начало в 14-00

Сегодня существует одна только сила, способная защитить детей от информационной войны – это родители. Поэтому мы приглашаем неравнодушных родителей объединяться — от наших совместных действий зависит многое! Если вам не безразлично, в каком обществе будут завтра жить наши дети и кем они вырастут, приглашаем Вас принять участие в областной научно-практической конференции.

ТЕМЫ КОНФЕРЕНЦИИ: · Цели и задачи проекта «Школа против СПИДа» авторов Т.В. Воронцовой и В.С. Пономаренко. Сексуальное просвещение или половое воспитание? · Права ребенка и роль родителей в воспитании. · Гендерное равноправие — пропаганда ложных убеждений. · Ювенальная юстиция: «за» и «против». Анализ опыта зарубежных стран. Для обсуждения этих и многих других вопросов мы приглашаем на Форум всех, кто любит своих детей и нашу многострадальную Родину с ее духовными традициями, ценностями и культурой; кто испытывает тревогу за будущее наших детей

МЕСТО ПРОВЕДЕНИЯ КОНФЕРЕНЦИИ: конференцзал облсовпрофа,  ул. Коцюбинского,62. (ехать маршрутками до ост «Центральный рынок» и пройти по ул. Демехина на ул. Коцюбинского).

Предварительная регистрация обязательна. Телефон для справок: 0995380121, 0666339525 Все участники конференции обеспечиваются методическими и информационными материалами. Общественная организация «Родительский комитет Луганщины».

4 октября прошло собрание православной общественности в Днепропетровской Епархии, на котором обсуждались проекты документов Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви.
II секция:
Проект документа “О позиции Церкви в связи с появлением и перспективами развития новых технологий идентификации личности”

Доклад Щербанюка О.В., г.Днепропетровск, 4 октября 2012 г.

 

СОДЕРЖАНИЕ
(жмите по ссылкам для просмотра нужного фрагмента видео):


00:00 — Как общаться с чиновниками
04:04 — О вопросах к священству
06:07 — Обсуждаемый документ
07:44 — Что такое идентификатор личности

Читать далее

В Москве началось тестирование универсальных электронных карт. Для владельца один кусочек пластика заменит и удостоверение личности, и страховой полис, и кредитку, а также будет служить единым проездным на все виды общественного транспорта. Начать масштабный выпуск карт планируется в будущем году. А вот в Китае похожий проект уже стартовал. Однако там вместо удобства в нем видят угрозу неприкосновенности частной жизни.

Читать далее

Важно!!!

Семьи пострадавшие от Ювенальной Юстиции!!! Где гарантия, что завтра помощь не понадобится вам! Дело №3 Болотовы Дело №4 Запорожец Дело №5 Иванова видео на youtub - БолотовыКуда писать?

Родительская рассылка

Календарь

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Мар    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
free website clock информер часов на сайт